перейти на главную ИАЦ ЗКУ
Форум ИАЦ ЗКУ :: Родовые поместья Украины
Всеукраинский форум читателей книг В. Мегре, объединённых идеей о родовом поместье
Эта тема закрыта, вы не можете писать ответы и редактировать сообщения.
Газета "Сільські Вісті": Робінзони Полісся (16.12.2008)
Святослав Стеценко
администратор
администратор

Зарегистрирован: 20.04.2006
Сообщения: 1624
Откуда: Киев
Ответить с цитатой
Газета "Сільські Вісті" Вівторок, 16 грудня 2008 року, № 148 (18280)
Робінзони Полісся



Подружжя залишило квартиру й переїхало на постійне місце проживання до... лісу. Разом із батьками у хаті-мазанці поселилося й двійко їхніх дітей. З благ цивілізації взяли лише велосипеди. Лісові люди відмовилися й від електрики, телевізора, холодильника та радіо. Живуть так уже п’ять років...

У ЛІСІ неподалік села Стрибіж, що в Червоноармійському районі на Житомирщині, живуть не приблуди, не кочові цигани, а звичайна українська родина. Глава сімейства — Василь Сірик, художник за освітою, його дружина Вікторія — також художниця. Старшому їхньому сину Тимофію минуло 19, Степанку ще немає й десяти.

— Не страшно самим у лісі жити? Вовки, напевно, є, — вітаюся з корінними жителями села Стрибіж.

— У нашім лісі не лише вовки, а й люди живуть, — усміхаються у відповідь.

— Так я до них у гості йду, от лишень дороги не знаю, — кажу.

Стрибіжці пригощають яблуками і радять з дороги не звертати й нічого не боятися. Тільки додають:

— Вовків зараз не видно, взимку, бува, шастають. А тих людей, що у лісі, не знаємо. Живуть собі, то хай. Вони нам зла не роблять, ми — їм.

На польовому роздоріжжі, як у казці: праворуч підеш — у ліс потрапиш, ліворуч — теж у лісових нетрях опинишся, прямо... Кілометр, два, три — де ж та лісова хижа? Та раптом на дорозі дід на велосипеді. «І що вас у наші ліси привело?» — пригальмовує. Пояснюю. Хуторянин лагіднішає. «Ще з кілометр, тоді біля найвищих тополь повернете в поле, а далі — знов у ліс. Там і хижу знайдете». Розповідає, що Сірики на їхній хутір Підліски за молоком, сиром, яйцями і сметаною приходять. Як у тім лісі живуть — ніхто не знає. Лісові сусіди не дуже кого у гості кличуть.

Раніше у місцині, де Сірики свою халабуду побудували, хуторяни випасали корів. Нові господарі позначили ділянку кілками і сказали: це вже не пасовисько, а родове поселення. Хутір зворохобився. Місцеві вирішили, що їх дурять, пішли до сільського голови. Виявляється, Сірики взяли в оренду гектар землі. Цей факт поліщуків неабияк здивував: ця орендована земля непридатна для сільськогосподарських робіт. Що ж вирощуватимуть у цих корчах на піску?

...Ось і найвищі тополі. Рясний дощ загнав мене до лісу. Глиняна хатина під солом’яною стріхою. Два песики кидаються під ноги. Злющі — вовків не треба. Собаки наступають, у голові крутиться: «Хатинко-хатинко, повернися до лісу задом, до мене передом». Наче почувши моє благання, з хати вийшов симпатичний юнак: «Доброго дня, я — Тимофій...» Песики залізли до нього на руки, погиркують звідти, виявляється, вони мене теж налякалися.

... П’ять років тому Василь і Вікторія Сірики, художники за освітою і покликом душі, ухвалили дещо незвичне для міських жителів рішення: переселитися до лісу. Воно у них визрівало давно. Василь і Вікторія вважають, що цивілізація нищить людей. У гонитві за грошима людина забула про своє основне призначення на землі.

«Як живе більшість людей? Зранку біжать на роботу, цілий день працюють, прибігають — поїдять, переночують і знову на роботу. Й все це задля зарплати. Гроші витрачають на їжу та одяг. Ще відкладають на дачу, автівку та поїздку до Криму. Прагнуть: аби не згірш, як у сусідів. І так день у день, рік у рік. І раптом людина оглянулася, а жити — вже нема коли, — посміхається голова лісової родини. — Я хочу, щоб мої діти вранці бачили, як прокидається сонце. Щоб вони відчували під ногами не розпечений асфальт, а живу землю. Лише пізнаючи природу, людина пізнає себе. А пізнаючи себе — пізнає Бога».

Василь каже, що вони не втікали ні від людей, ні від цивілізації. Поселення в лісі — це їхній спосіб життя. До речі, у лоно дикої природи переселилося й молоде подружжя Корольчуків — Андрій та Ірена з двома дітками. Мають грядки, пасіку. На літо до них залюбки приїздять із Луганська батьки — Сергій Миколайович та Людмила Юхимівна.

У людей, що живуть у лісі, своя філософія та своє сприйняття світу і себе в ньому. Землю і хижу посеред дикої природи вони називають еко- або ж родовим поселенням. Еко-поселення означає — екологічно чисте. Такі сім’ї, як Сірики, це я вже знав, є по всьому світу. Основна їх мета — наближення до природи і збереження її. Кожному своє: хтось будує вілли, інші сплять на цвяхах, а такі ліплять хижу з глини й очерету в лісі.

Побутові умови Сіриків більш ніж аскетичні. Помешкання будували всім сімейством. Еко-гніздо зліплене з природних і підручних матеріалів. Обліплений річковою глиною дерев’яний каркас із сухостою. Живе дерево тут зрізати не заведено. Покрівля — з очерету й соломи. З «цивілізованих» будматеріалів у помешканні — лише віконні шиби. Та й то скло не суцільне, а шматками. Всередині найнеобхідніші речі побуту: кухня-«буржуйка», над якою прилаштований саморобний пристрій для сушіння грибів, дерев’яний стіл, підлога з кругляків сухостою. Суворе помешкання прикрашають польові трави, калина, кукурудзяні качани та житні снопи.

Мініатюрна «дитяча» також невибаглива. Тут лише двоярусні дерев’яні нари та полички для книжок, над нарами — платтяна шафа. Замість матраців у Тимофія й Степанка — набиті сіном мішки, вкриваються солдатськими ковдрами. Батьки сплять на сіні. «Не холодно?» — від однієї уяви снігових заметів навколо хижі посеред лісу мене дрижаки беруть. «Та що ви? — дивується Тимофій. — Взимку в хаті дуже тепло. Тож я сплю в курені. Влажу у три спальні мішки, і холодно не буває. Ще й лісові миші до мене приходять грітися». «Не страшно?» — допитуюсь. «Чого в лісі боятися? — розважливо каже юнак. — Якщо звірів не ображати, вони ніколи на вас не нападуть». Тимофій непогано знає різних філософів, спокійнісінько розмовляє на будь-яку тему.

Степан — дещо інший. Швидкий погляд, гнучке тіло, нестрижене біляве волосся — такий собі маленький Мауглі, дике дитя природи. Одяг носить лише взимку. Влітку ж його не визнає, хіба коли з батьками до міста їде. Ванни в лісовій хижі немає — у всі пори року сімейство Сіриків купається в річці Тетерів. Воду для їжі-питва Сірики використовують із тієї ж річки.

На грядках вирощують кукурудзу, соняхи, картоплю, гречку. Мають кілька вуликів-довбанок, тепличку. «Їмо все, окрім м’яса. Ми не сектанти. М’яса ж не споживаємо тому, що при забитті тварини у ньому залишаються страх і агресія. Споживаємо різні каші, картоплю, молочні продукти. Діти дуже люблять борщі з кропиви, салати й пироги із варенням кульбаби. Чаї п’ємо з трав і лісових ягід. Харчуємося тим, що дає природа. Грибів насушили — на всю зиму стане», — всміхаються.

Гроші ж — це те, що найменше цікавить цю сім’ю. Втім, Сірики погоджуються: без них також зле. Одяг, дещо з їжі, книжки, сірники — без цього і в лісі не обійдешся. Тож гроші заробляє вся сім’я. Василь і Вікторія виготовляють вироби з кераміки: чудернацькі вази, статуетки і обереги. Глава сімейства ліпить скульптури і малює графіку. Не відстають від батьків і сини. Поки ми розмовляли, під гнучкими пальцями Тимофія народився симпатичний слоник. Коли висохне — розфарбує. Свої роботи Сірики продають. Глину добувають самі. І Степанко не лінується — чудово малює, козаків ліпить. Багато читає. З нетерпінням чекає зими. В кінці року сім’я прикрасить ялинку, що росте у їхньому дворі, приїдуть гості. Хлопчика, який живе з батьками у лісі, не цікавлять політичні й економічні проблеми. Для поліського Мауглі життя посеред дикої природи — цікава і добра казка. Ми ж побували у робінзонів Полісся теплої погожої днини і на згадку про них зробили кілька знімків.

Світлана МАРТИНЕЦЬ, Фото Ігоря ТАБІНСЬКОГО
http://www.silskivisti.kiev.ua/18280/index.php?n=765
Посмотреть профильОтправить личное сообщениеОтправить e-mailПосетить сайт автора
Святослав Стеценко
администратор
администратор

Зарегистрирован: 20.04.2006
Сообщения: 1624
Откуда: Киев
Ответить с цитатой
Вы можете открыть тему с обсуждением статьи в разделе "Обсуждаем различную информацию из СМИ и публикаций в интернете"

Все материалы из СМИ в хронологическом порядке здесь.
Посмотреть профильОтправить личное сообщениеОтправить e-mailПосетить сайт автора
Газета "Сільські Вісті": Робінзони Полісся (16.12.2008)
 Эта тема закрыта, вы не можете писать ответы и редактировать сообщения.  
Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах
Вы не можете добавлять приложения в этом форуме
Вы не можете скачивать файлы в этом форуме
Часовой пояс: GMT + 3  
Страница 1 из 1