перейти на главную ИАЦ ЗКУ
Форум ИАЦ ЗКУ :: Родовые поместья Украины
Всеукраинский форум читателей книг В. Мегре, объединённых идеей о родовом поместье
Ответить на тему
Yan Keryaev
* * *

Зарегистрирован: 25.02.2017
Сообщения: 3
Ответить с цитатой
Бажана мне нравится, очень красивое имя
Посмотреть профильОтправить личное сообщение
Giann
* * *

Зарегистрирован: 03.08.2017
Сообщения: 1
Ответить с цитатой
А мены подобаэться Окке
Посмотреть профильОтправить личное сообщение
Олеля
* * *

Зарегистрирован: 06.12.2017
Сообщения: 1
Ответить с цитатой
hatshepsyt писал(а):
А чому на А жіночих імен немає?

Жіночі імена
АКАЦІЯ — болгарське ім’я; від назви дерева (акація — від грецького ake — терен).
АЛЕНА — від алена — яскраво-червона; болгарське.
АЛКОНОСТ — значення не з’ясоване; напівжінка-напів¬птах, що зображається на слов’янських лубочних картинках. Вона має різнобарвне пір’я, дівочу голову в золотій короні з ореолом, у руках тримає райські квіти, на давніх зображеннях є й пояснювальні написи. Вона називається райською птицею за свій чарівний голос: той, хто почув спів Алконоста, забуває про все на світі. Можливо, цей образ бере свій початок з образу Матері-Слави, яка співає закличну пісню. До неї подібна також слов’янська Жар-птиця та Птиця-Сирин із російської міфології (пор. гр. сирена).
АПІ — ім’я скіфської Богині Матінки-Землі.
АРҐА — значення не з’ясоване; ймовірно, в основі — перекручене Геродотом Яр- (Ярка); Геродот називає двох дочок гіпербореїв, очевидно слов’янок, Аргу та Опіду, які прибули колись із Скіфії на о. Делос, щоб принести дари в святиню Артеміди. Ці дари мали сприяти полегшенню пологів у жінок. За часів Геродота могили цих скіфських дів існували за храмом Артеміди. Делоські жінки щороку на честь Арги й Опіди збирали дари Богині й співали гімни, які склав лікієць Олен.
АЯ — болгарське; скорочене від МАЙЯ — народжена в травні.

Чоловічі імена
АБАРИС — ім’я подано в грецькій транскрипції, можливе походження імені від слов’янського Оборис (пізніше Борис, руське Обор) — богатир, переможець; історична особа, скіфський жрець храму Аполлона, кудесник і легендарний герой. Лікар, вчений, віщун-ясновидець, сучасник Піфагора (VI ст. до н. ч.). Абарис — автор поеми про подорож Аполлона до гіпербореїв. Його згадують Плутарх, Порфирій, Ямвліх та ін. Діодор Сицилійський повідомляє, що Абарис встановив дружні стосунки між скіфами і греками-делосцями. Абарис — своєрідний «олімпійський чемпіон», який обніс по всій землі (в Елладі) стрілу, при цьому нічого не їв (за Діонісієм). Геродот же висловив сумнів щодо історичності Абариса.
АВСЕНЬ — див. ОВСЕНЬ.
АГАТІРС — значення не з’ясоване, можливо, ім’я перекрутив Геродот (пор. БАГАТИР, БОГАТИР; в кінці слов’янських імен греки за аналогією до своїх імен часто додавали S, IS); за скіфською легендою — син Геракла і Змієногої Богині, дочки Борисфена-Дніпра; родоначальник одного зі скіфських племен. Варіант імені Агафірс.
АЗБУКА — азбука (в значенні письменний, той, хто знає азбуку); руський боярин у Литві, згадується в 1466 р.; мешканець Чорнобильського замку, згадується в грамотах 1552 р.
АКАМИР (ОКОМИР) — дослівно мирне око; або довколишній мир; слов’янський князь племені верзитів у Македонії та Південній Фесалії, згадується в 791 р. у візантійських хроніках.
АЛЕКСАНДЕР, ОЛЕСАНДЕР, ЛЕСАНДЕР, САНДЕР — загальноприйняте тлумачення: з грецького alexo — захисник і andros — чоловік; представники нової сербської школи схильні вважати слов’янським (версія А. Маринкович-Обровської). Це слов’янське ім’я означає дарунок лісу або походить з ще давнішого арійського сонця дар. Ім’я поширене у слов’ян, особливо у південно-західних, ще задовго до християнізації; воно було відоме вже пелазгам; найдавніший власник цього імені — троянський королевич.
АЛЕНЬ — олень, лань; сербське, згадується в 1370 р.
АНАХАРСІС (АНАХАРСІЙ) — грецька транскрипція імені скіфського вождя, мудреця, філософа, який отримав освіту в Греції та в інших країнах, де подорожував. Анахарсіс зробив свій філософський внесок у розвиток концепції походження й розвитку світу, з’ясував основні риси скіфського національного характеру (чесність, природність, витривалість, простота). Він мав свої філософські праці та листи, які грецькі мудреці цитували ще довгий час після його смерті, зараховуючи його до числа семи мудреців світу. Про нього писав Діоген Лаертський та ін. Анахарсія убив із лука скіфський цар (його брат) за те, що, повернувшись додому, філософ нібито хотів завести в Скіфії іноземні звичаї й обряди. Насправді логічнішою є версія, що ґрунтується на записах і спогадах сучасників: під час морської подорожі з Греції в Скіфію, боячись потонути під час шторму, Анахарсіс звернувся до Богині Землі (Геї) з проханням дістатися берега, обіцяючи віддячити Богині за порятунок життя. Саме під час обряду вдячності, який він здійснював на самоті, скіфи підгледіли й донесли царю. Варіанти імені — Анахар, Анахор, Анъхор, Онохарко. Значення імені за А. Зінуховим — багатослівний; за А. Баженовою — він — сонце (рос. он — Хорс).
АНТІР — припущення — від племені антів; цар Антір (гр. скіфський Ідантірс) успішно розгромив війська перського царя Дарія 512 р. до н. е. (Свод древнейших…).
АРАТА, АРЕТА — старосербський Бог Рата (за С. М. Филиповичем — пор. арійські Марути); див. ще АРЕЙ, АРЕС.
АРДАГАСТ — див. ЯРДАГАСТ; князь слов’янських племен на Дунаї, згадується в 585 р.
АРЕЙ, АРЕС — ім’я грецького, та ймовірно і скіфського, Бога Воїнської доблесті (Геродот не перекладає даного імені), якому скіфи будували величні дерев’яні храми з символом цього Бога — старим залізним мечем. Існує припущення, що кожна волость скіфської землі приносила в святилище свої мечі для освячення. Геродот описав святилище досить примітивно, археологічні дослідження нині дають значно ґрунтовнішу картину цього культу. Міфологема чарівного меча, який поборює всіх ворогів, існувала в Слов’янщині кілька тисячоліть, а відгомін її й досі живий у народних казках, легендах та билинах. Сюжет пошуку непереможного меча використав Іван Білик у своєму романі «Меч Арея». Щодо походження імені цього Бога, то мовознавці його просто зігнорували: у словниках української мови нема ніяких згадок про це слово. Однак в народній Зодії (яка, вірогідно, має свої витоки з язичницьких «Звіздочотів») збереглася назва сузір’я Арес (за часом близьке до Овна), в якому Сонце перебуває з 18 квітня по 14 травня. Ареєм також в народі називають планету Марс, день якої — вівторок. Виходячи з цього, можемо припустити, що в основі імені Арей — корінь Ар-, Яр- або Ор-, що цілком узгоджується зі слов’янською мовною і міфологічною системою. У скіфській мові до нього близьке слово аріма — один (В. Абаєв).
АРІАНТ — ім’я скіфського царя, передане за посередництвом греків; ймовірне походження — Арій-ант. У 650 р. до н. е., щоб порахувати кількість скіфського населення, Аріант наказав кожному принести по наконечнику стріли. Наконечників виявилося так багато, що ніхто не міг їх полічити. Тоді цар наказав ці наконечники переплавити і виготовити величний пам’ятник — ритуальний казан для святилища в місцевості Ексампай. За словами Геродота, цей казан в шість разів більший за ритуальний посуд, який він бачив у Греції. Казан уміщав шістсот амфор священного напою. Вважають, що ця місцевість розташована на сучасній Миколаївщині, поблизу річки Мертвовод (шлях, яким відправляли скіфських царів до місць вічного спочинку).
АСКОЛЬД — вірогідно, ім’я балтійсько-слов’янське, литвинське, ятвязьке, жмудське (не варязьке); за А. Баженовою «ас + ольд» означає небесний герой); варіант імені (за «Історією Русів») Оскольд — київський князь; народна форма — Ясько; за ВК, Аскольд у греків був охрищений.
АРІАПЕЙТ — грецька транскрипція імені скіфського царя, батька Скіла. Варіант імені — Аріапіф; оскільки чужоземці передавали слов’янські імена на Яр- через грецьке Ар-, варто звернути увагу на варіант етимології: Ар + пейт = Яр + полк.
АРПОКСАЙ — син Таргітая, родоначальника скіфів (легенду про них див. ТАРГІТАЙ).
АРТАМИР — згадується у південних слов’ян в значенні прагни до миру. Санскритське artha — мета, прагнення, смисл. Існувала також назва обрядового хліба артос, яка й сьогодні побутує в церковному обрядодійстві.
АТЕЙ, ОТАЙ — таємничий; скіфський цар Атей (бл. 249–339 до н. е.); за Страбоном, Атей об’єднав більшість племен Причорномор’я та частину Фракії у першу скіфську державу, впровадив першу карбовану монету на території України; за його царювання Скіфське царство досягло найбільшого розквіту в IV ст. до н. е. — укріпилася влада та виросло багатство скіфської аристократії, збільшилася чисельність осілого населення. Місто на Дніпрі, відоме археологам як Кам’янське городище, було столицею Скіфського царства, головним центром ремесла й торгівлі. Атей навіть відправив лист із погрозою місту Візантії: «Не шкодьте моїм прибуткам, щоб мої кобилиці не пили вашої водиці». Зовнішня політика Атея була наступальною і дуже активною. Підкоривши частину фракійських племен на Балканах, цар Атей загинув у вирішальній битві з Філіппом II Македонським (батьком Олександра Македонського); імена Атей, Атай, Отай були відомі й серед слов’ян періоду Київської держави.
АТИЛА, АТТІЛА — ім’я видатного царя-воєначальника союзу племен гунів, скіфів, слов’ян (з 434 року), який зайняв значну територію в Європі та вів переможні війни. Народна версія імені — Гатило. Його ім’я пояснюють як бич Божий. Володів територіями на схід — до Волги, на захід — до Рейну, на північ — до островів Данського архіпелагу, на південь — за Дунай. Його війська спустошували землі Східної Римської імперії, півночі Італії, доходили до самого Риму і Галлії. Багато народів вбачали в Аттилі представника саме свого етносу. Крім відомої версії Івана Білика про князя Гатила, сербський автор Слободан М. Филипович обстоює думку про руське походження Атили: «Історично Атила був великий князь київський і цілої Русі. Батько його Мілош, стрий Остоя, брат Влад, а сестра Браниця» (ст. 16); Атилу називали також царем Скіфії та Германії (451 р., Свод древнейших…).
АХІЛ — брат Змієногої Богині слов’ян; «О, Ахілесе, владико землі Скіфської!» — так писав грецький поет кінця VІІ — початку VI ст. до н. е. У Північному Причорномор’ї існує чимало графіто з подібними славослів’ями. Існує думка, що всі імена, які мали корінь Ах-, пов’язані з потойбічним царством; на о. Левкас (нині о. Зміїний у Чорному морі поблизу гирла Дунаю) було святилище Ахіла, куди, за повір’ями, відправлялися душі загиблих героїв. Пізніше місцем культу Ахіла став о. Березань (поблизу сучасного м. Очакова), а також — Кінбурнська коса. Ахілу присвячене дерево — срібляста тополя. Дотичність до символіки зміїності вказує на його близькість до слов’янського культу Велеса. Пор. Ахілес — Велес. Саме з цим культом пов’язані уявлення про острів Вирій. Див. також: ЗМІЄНОГА БОГИНЯ, ІРІЙ.
Посмотреть профильОтправить личное сообщение
Хочу посоветовать вам отличный сайт где предоставляют услугу такую как
braherhihro1985
* * *

Зарегистрирован: 21.12.2017
Сообщения: 4
Ответить с цитатой
Хочу посоветовать вам отличный сайт где предоставляют услугу такую как автокредитирование
Посмотреть профильОтправить личное сообщение
Слов'янськi iмена. Назови дитину рiдним iменем
 Ответить на тему  
Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах
Вы можете добавлять приложения в этом форуме
Вы можете скачивать файлы в этом форуме
Часовой пояс: GMT + 3  
Страница 2 из 2